16 жовтня 2009 | 12:24

Реформування залізничної галузі, як необхідність для її нормального функціонування

15 жовтня у сервіс-центрі Київського залізничного вокзалу відбувся прес-клуб на тему: «Основні напрямки реформування залізничного транспорту в Україні».

Для обговорення питань необхідності та своєчасності реформування залізниці, аспектів та напрямків програм реформування були запрошені начальник Головного управління розвитку і технічної політики Укрзалізниці Арлекін Зубко і керівник аналітичної групи Консорціуму «МКГ» Дмитро Підтуркін.

Необхідність реформування вітчизняного залізничного господарства назріла давно. Поза сумнівом, Україні потрібен вихід на якісно новий рівень організації та функціонування залізничної галузі, а значить ─ і зміни ─ як техніко-технологічні, так і організаційно-правові. Задля забезпечення саме такого стратегічного розвитку і необхідне проведення реформування, що відкриє для залізниць нові можливості по залученню сучасних технологій, необхідних інвестиційних і організаційних ресурсів провідних бізнес-структур для побудови сучасної транспортної системи країни.

Варто зазначити, що залізниці сусідніх країн вже протягом декількох років проходять процес свого реформування. Так, ВАТ «РЖД» вже знаходяться на третьому етапі свого реформування, що дозволяє їм, використовуючи переваги створеної корпоративної системи управління, набагато активніше працювати з міжнародними партнерами по концентрації спільних організаційних та інвестиційних ресурсів для освоєння нових ринків та реалізації глобальних інвестиційних проектів.

На поточний момент керівництво Російських залізниць прийняло рішення призупинити третій етап реформування галузі. «Подовження терміну реалізації третього етапу Програми реформування російських залізниць, ─ інформує Дмитро Підтуркін, ─ пов'язано з наслідками економічної кризи, зокрема падінням обсягів вантажоперевезень. Економічна нестабільність впливає і на залізничну галузь України. Однак зволікати з реформою не можна. До неї підштовхує хоча б приклад найближчих країн-сусідів. Крім того, на сьогодні українські залізниці залишаються єдиними не реформованими на всьому просторі Євразії. А зі зміною оточення в єдиному залізничному просторі Укрзалізниця має переглянути й умови свого функціонування».

Державна адміністрація залізничного транспорту України має наміри найближчим часом представити проект Програми реформування залізничної галузі. Як вважає Укрзалізниця, на першому етапі реалізації Програми, який може початися вже у 2009 році весь виробничо-технологічний комплекс галузі повинен залишитись у складі державного концерну-об'єднання юридичних осіб з існуючою регіональною формою управління, яка є найбільш ефективною. Більш поглиблене реформування організаційно правової структури галуззі, зокрема внесення змін в ряд законодавчих актів, зокрема, в Закон України «Про залізничний транспорт», прийнятий у 1996 р., деякі положення якого не відповідають сучасним потребам ринку, створення нової тарифної та фінансової системи галуззі, а також створення Державної акціонерної компанії з управління системою залізничного транспорту планується провести на другому та третьому етапі реформування галуззі.

Мета Програми полягає у підвищенні ефективності функціонування и прискоренні розвитку галузі, задоволенні зростаючих потреб національної економіки і населення в перевезеннях, підвищенні якості транспортних послуг та зменшенні транспортної складової у вартості товарів і послуг.

«На сьогодні, ─ пояснив Арлекін Зубко, ─ проект Програми реформування залізничного транспорту вже відпрацьовано. Він був направлений до Кабінету Міністрів України, і на поточний момент ми вже маємо доручення Прем'єр-міністра до відповідних міністерств и відомств, яке полягає в тому, щоб до 20 жовтня, як це визначено Указом Президента, цей проект був наданий Кабміну на розгляд і подальше затвердження».

Слід також відзначити, що спеціалісти Укрзалізниці продовжують ретельно вивчати досвід країн, що вже пройшли шлях реформування. В той же час, за словами Арлекіна Зубко, у світі не існує певної моделі реформування, що підходила б абсолютно для всіх країн. Наприклад, Укрзалізниця при розробці проекту Програми реформування виходила з досвіду Франції і Німеччини. Але за основу було взято не стільки конкретна модель реформування, скільки такі показники, як протяжність, насиченість (кількість кілометрів залізничних колій на квадратний кілометр території) та заселеність місць, де розташовані залізниці. В цілому ж говорити про повне перейняття досвіду країн із розвиненою економікою і тривалим до дрібниць продуманим шляхом реформування, принаймні, недоцільно.

Реформування залізничної галузі України вкрай необхідно для її нормального розвитку, проте цей процес має іншу природу, ніж реформування залізниць у Європі, оскільки мова йде про інші передумови реформування: в нашій країні це потрібно для оновлення основних фондів, забезпечення ефективного розвитку залізниць та бездискримінаційного допуску приватного капіталу до системи залізничних перевезень.

Видання: MCG