Главная Коррупция Абонент не абонент: Хто та як вбиває українське суспільне телебачення
Коррупция - 27.09.2018

Абонент не абонент: Хто та як вбиває українське суспільне телебачення


Телебачення, до побачення
/ Olena Kasatkina

Оглядач Без Табу задається питанням — з чиєї вини українське суспільне телебачення множиться на нуль.

Якщо намагатися перелічити усі промахи та помилкові рішення керівництва НСТУ за останній час, можна ненароком викликати диявола. Зураб Аласанія та його діяльність в кращому випадку викликають іронічну посмішку, але стосується це тих людей, кому пощастило не входити в клінч із «ефективним менеджером». Через хронічне неприйняття будь-якої (в тому числі конструктивної) критики державний чиновник щонайменше у соціальних мережах поводить себе в кращих традиціях Бориса Філатова. Однак навіть радикально налаштовані песимісти не очікували, що нібито важливий і перспективний проект опиниться на межі закриття.

25 вересня 2018 “Державний концерн РРТ” припинив трансляцію каналу UA: Перший в аналоговому форматі на більшості території України. Ця новина на перший погляд не мала привернути до себе суттєвої уваги, адже про перехід на цифрове мовлення відомо було давно. Втім, учорашні екстрені заходи із рішучими реформами у медіапросторі геть не були пов’язані. Просто виявилося, що державному мовнику нема чим сплачувати за трансляцію власних програм. Навіть суму боргу у 69 з лишком мільйонів гривень довелося офіційно озвучити.

Ця історія почалася ще влітку, коли Україна раптово відмовилася від участі у дитячому Євробаченні вперше за довгий час. Здивувала перш за все причина відмови – Аласанія дав зрозуміти, що «грошей нема, але ми тримаємося». Логічно, що вже восени уряд Гройсмана нібито пообіцяв збільшити фінансування суспільного мовлення більш ніж удвічі. На практиці слова лишилися словами, а таємна нарада між керівництвом та представниками правління НСТУ, що відбулася минулого четверга, остаточно дала зрозуміти: справи кепські. Хоча в теорії у держави цілком могло знайтися кілька зайвих мільйонів доларів для порятунку важливого проекту. Що ж сталося?

По-перше, на Банковій та Грушевського напередодні виборів зрозуміли, що занадто відкрутили гайки. Коли на «першу кнопку» пустили програми журналістських розслідувань, то розрахунок був простим: допитливі журналісти клюватимуть деяких негідників, не кусаючи при цьому руку, яка відкрила їм потрібні двері. Та не так склалося, як гадалося. Якщо «Слідство.Інфо» тихенько та майже непомітно врізало дуба кілька місяців тому, то «Схеми» і особисто Наталія Седлецька надто вже міцно вчепилися у різноманітних Кононенків та Свинарчуків. Оточення Порошенка подібної зухвалості не вибачає за визначенням. А коли у відповідь на прокурорське свавілля трапляється успішний похід до європейської судової інстанції, то свита взагалі вмикає режим сліпої люті.

При цьому обов’язково варто зауважити, що чіткої інформаційної політики на державному рівні ми досі не маємо. Неможливість переглядати UA: Перший в окупованому Криму навіть в інтернеті ще можна (але не треба) якось пояснити суто технічними нюансами та правами на інтелектуальну власність. А що робити з глухими селами, де аналогові антени споконвіків ловлять чотири – п’ять каналів, серед яких завжди були УТ-1 та поступово замінений “Інтером” головний мовник РФ? Таких населених пунктів в Україні не одиниці чи десятки, а сотні. Можна скільки завгодно жалітися на те, що московська пропаганда лізе з усіх щілин. Але в той час, коли медіагрупа Фірташа-Льовочкіна навіть у глибинку полізла задля збереження власного впливу на електорат, про якісь контрзаходи з боку влади годі мріяти.

 

По-друге, самі телевізійники працювали так, ніби після них гарантовано станеться вселенський потоп. Це ще практика виписування собі дорогеньким шалених премій припинилася останнім часом (коли грошей не стало фізично). Та в цілому життя на широку ногу аж ніяк не співпадало з реальним рейтингом, охопленням аудиторії та нападами параної у керманича. Пам’ятаєте історію з правами на трансляцію чемпіонату світу з футболу в РФ, які УТ-1 придбало, але Аласанія через «рекламу спонсорів російської агресії» транслювати не планував? Якби не раптова щедрість вищезгаданих московських маріонеток – олігархів із відповідними наслідками, то витрати шаленої суми державних коштів не відбилися б ані на копійку.

До того ж, в НСТУ забули, що за умов недосконалої ринкової економіки до вимог замовника треба прислухатися. А у випадку з державним мовником послуги замовляє конкретна влада, що представляє абстрактний народ. В цьому плані дуже показовою була відмова транслювати на «першій кнопці» хресну ходу УПЦ Київського патріархату – визначальну для держави подію на фоні процесу отримання Томосу. Давній друг Арсена Авакова тоді за допомогою прямих натяків дав зрозуміти, що не мав бажання робити Порошенку додатковий піар. А тут ще й Юрій Макаров на вищезгаданій нараді минулого четверга зауважив, що каналу не треба опускатися до політичної реклами, бо це дуже вдарить по репутації. От тільки було б по чому бити, панове.

Можна, звісно, спробувати повірити в диво. Проте в українських реаліях пропозиції скоротити штат та тимчасово відправити працівників у відпустку за власний рахунок завжди є ознакою початку кінця. Надто для організацій, що максимально залежать від фінансування з держбюджету. А ворожа пропаганда здатна відвойовувати собі простір, навіть не докладаючи жодних зусиль.

Тож не забудьте вимкнути телевізор.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Может Заинтересовать

Томенко и Катеринчук поддержали кандидатуру Гриценко на выборах президента Украины

Украинские политики и общественные деятели Николай Томенко и Николай Катеринчук, а также и…